ULYA у новому синглі «Там немає нас» відкриває іншу сторону кохання – ту, де залишаються тільки стіни, мовчазний диван, і відлуння слів, які більше нічого не значать. Коли вени холонуть, бо тепло йде разом з тим, кого дуже сильно кохав.

«Там немає нас» – це поп-рок-сповідь, яка болить, бо правдива. Це музика для тих, хто проходив через емоційні руїни, і знає, що тиша після стосунків – це теж звук. І він лунає довго.

«Там немає нас, в венах стигне час» — не рядок, а рефрен втрати, повторюваний з наростаючим відчаєм. Він обертається у внутрішній крик, що прорізає тишу поп-рок інструменталом. Трек вибудуваний на балансі: потужні гітари поєднуються з чуттєвим вокалом, який балансує на межі ніжності та надриву. А мелодія місцями напружена, як струна перед розривом.

«Тут є простір для емоцій та рефлексії, але немає місця для фальші. Моя творчість тільки про щирість і це моя цінність», — відверто говорить Уля.

Музична строка «Там немає нас» занурює слухача в емоційну зону між «було» і «більше не буде».  Вона про те, що залишається після любові: не крик, не сльози – а порожнеча, в якій застигає час.

«Півтону до тиші, півроку надії, півдня до руїн…» — це більше, ніж слова. Це інтимна сповідь та зустріч з собою після всього, що було.

В пісні є багато образів. Наприклад «старий диван» – образ, що запам’ятав більше, ніж люди. «Холод в кімнаті» – як образ спустошення, в якому не прозвучить більше його голос.

«На жаль, ми навчилися бути разом, але не навчилися бути одне без одного», — щиро говорить співачка.

Емоційна залежність – це те місце, де є небезпека себе загубити. Коли інша людина подібна до повітря, яке тобі так необхідно. Ти починаєш жити людиною в буквальному сенсі цього слова. І коли це закінчується – ця мить може стати нестерпно болячою.

«Любов не завжди помирає голосно. Інколи вона просто виходить з кімнати і більше не повертається», — з краплею суму в очах говорить Уля.

«Як звучить минуле? Воно не старіє. Воно не віддаляється. Воно просто знову і знову програється в голові та нагадує про себе.
Можливо в мені заспівала біль всіх покинутих людей. Але щоб співати про біль, треба з ним зіштовхнутися. А травма покинутого переслідує мене ще з самого дитинства, тому мені знайоме відчуття, коли тобі нестерпно боляче. І найважче – відпустити не людину, а свої спогади і уявлення про неї», — підсумувала співачка.

Слухайте ULYA «Там немає нас» на всіх музичних платформах