Світло з глибин «Порожнечі»: Данило Олійник випускає пісню про зустріч із самотністю, яка веде до прийняття себе та світу
Данило Олійник презентує дебютний реліз «Порожнеча» – акустичну ліричну баладу, що охоплює шлях від апатії й страху самотності до прийняття і відродження надії.
Герой пісні відчуває внутрішню боротьбу, але поступово усвідомлює, що порожнеча, яка його супроводжувала, є не ворогом, а необхідною частиною процесу зцілення.
Автор каже: «Це був період у житті коли я усвідомив та прийняв, що відчуття спустошеності всередині тепер буде зі мною. Я був ладний на будь-що, аби лиш не повертатися ввечері додому на чергову зустріч із самім собою тет-а-тет. Нестримне бажання втекти від болю запевняло, що якщо їхати достатньо швидко і далеко – можна залишити все неприємне десь позаду. Чим далі, тим більше я розумів, що від цього неможливо втекти. Єдиний шлях – прийняття дійсності, присутності в мені цієї темряви, з якою треба вчитися жити. З часом, приглядаючись, я почав розуміти що вона геть не страшна. Нам ще потрібно багато часу аби по-справжньому зрозуміти одне одного, але ми стараємось. Принаймні, я – точно.»
Аранжування надає пісні приємного оптимістичного забарвлення і створює контраст між дещо сумним текстом і мажорною гармонією. Вокальна партія світла й невимушена, а легке акустичне звучання гітари та фортепіано ніби натякає «цей стан – не кінець і не вирок, а лише усвідомлення початку чогось нового». Таким чином, ця пісня не лише про темряву, але й про перший крок до виходу з неї – коли ти бачиш світло в кінці тунелю і хапаєшся за нього.
Завершальний елемент пісні – серцебиття, виражене через бас-бочку. Воно спочатку прискорюється, а потім поступово заспокоюється, символізуючи перехід від внутрішньої тривоги до прийняття, впевненості в тому, що попереду все буде добре.
Це дебютне аранжування автора як композитора, створене під керівництвом його викладачки – Євграфової Катерини.
Слухайте Данило Олійник «Порожнеча» на всіх цифрових платформах
Share this content:
Post Comment